Чотириповерховий мурований будинок 1902 року з підвалом, пофарбований, у плані Т-подібний, односекційний. Дві сходові клітки (парадну й чорну) розміщено на центральній поперечній осі; двомаршові парадні сходи освітлює денний ліхтар. Наскрізний центральний коридор з’єднує головний і тильний входи, на поверсі три квартири. Підмурки стрічкові, перекриття плоскі залізобетонні, сходи гранітні на металевих косоурах. Споруджений у модернізованих формах історизму. Композиція чолового фасаду центрально-осьова з центральною й двома бічними розкріповками; симетрію дещо порушує прямокутний отвір проїзду зліва. Розкріповки увінчують аттики з півциркульними люкарнами. Портал головного входу складається з квадратних у перетині стовпів, що несуть циліндричний ліплений піддашок. Вплив модерну позначився на видовжених пропорціях здвоєних вікон бічних розкріповок і пласкуватому орнаментальному ліпленому оздобленні пілястр. Під час капітального ремонту 1988–1991 років було втрачено багато первісних елементів інтер’єрів: каміни, ліплення плафонів. Звід пам’яток вважає будинок виразним зразком прибуткової житлової споруди початку XX століття.
У квартирі № 6 жив письменник Григорій Косинка (справж. Стрілець; 1899–1934). Під час проживання в цьому будинку був членом літературної організації «Аспис» (Асоціація письменників; 1923–1924). Змушений 1922 року залишити навчання на історико-філологічному факультеті Київського інституту народної освіти, працював редактором у періодичних виданнях і видавництві «Книгоспілка», заробляв на життя нарисами, памфлетами й фейлетонами, а справжній талант виявився в оповіданнях і новелах, що здобули йому славу майстра слова. Разом з іншими молодими письменниками брав участь у літературних вечорах у приміщеннях ВУАН, Музичного товариства імені М. Леонтовича та студентських аудиторіях. Друкувався в журналах «Червоний шлях», «Шляхи мистецтва», «Нова громада», «Життя й революція». 1922 року вийшла перша збірка «На Золотих Богів», новела «В житах» (перероблена й видрукувана 1925 року) була найчастішим номером його виступів. 1923-го в журналі «Нова Україна» (Берлін—Прага) вийшло оповідання «Анархісти», публікації якого сприяв В. Винниченко; воно набуло гучного резонансу, і Косинку звинуватили в зв’язках з антирадянською еміграцією. Репресований і розстріляний 1934 року за звинуваченням в українському націоналізмі. З 1924 року мешкав у соборному флігелі на території Софії Київської. Тепер частину приміщень займають офіси.