сер. XIX ст. (Звід датує 1870-ми); надбудований наприкінці 1930-х
Цегляний будинок середини XIX століття, спершу двоповерховий, належав родині Ейсманів, а на початку XX століття — члену правління Дворянського клубу І. Моссаковському. Наприкінці 1930-х його надбудували до чотирьох поверхів. А в 1927–38 роках тут працював Український науково-дослідний геологічний інститут, створений 1926-го при Наркомосі й з 1930-го — у системі ВУАН. Засновник і перший директор — геолог, академік Павло Тутковський (1858–1930), ініціатор створення Національного геологічного музею й автор плану артезіанського водопостачання Києва. Інститут очолювали Володимир Різниченко (геолог, а ще карикатурист і поет) та Микола Світальський, з ініціативи якого вперше застосували глибинне алмазне буріння й розкрили товщу кристалічних порід Українського щита; 1937 року Світальського незаконно заарештували й розстріляли, реабілітували 1957-го. Нині в будинку Інститут географії НАН України.
Будинок чотириповерховий, цегляний, зведений у середині XIX століття (Звід у назві датує 1870-ми), первісно двоповерховий. Належав родині Ейсманів, на початку XX століття — члену правління Дворянського клубу І. Моссаковському. Надбудований наприкінці 1930-х років.
У 1927–38 роках тут розташовувався Український науково-дослідний геологічний інститут, створений 1926-го при Наркомпросі УСРР, з 1930-го — у системі ВУАН (з 1936-го — АН УРСР). 1934 року після об’єднання з Національним геологічним музеєм УСРР він дістав назву Інститут геології, з 1939-го — Інститут геологічних наук АН УРСР.
Тут працювали відомі вчені. Павло Тутковський (1858–1930) — геолог, академік УАН (з 1918), засновник і перший директор інституту (1926–30), ініціатор створення Національного геологічного музею УСРР при ВУАН (1927) і його перший директор; працював у галузі мінералогії, петрографії, геохімії, палеонтології, гідрогеології, розробив план артезіанського постачання Києва. Володимир Різниченко (1870–1932) — геолог, академік ВУАН (з 1929), завідував відділом загальної геології, 1930–32 директор інституту; організатор і голова (з 1930) Комісії з вивчення четвертинних відкладів в Україні, відомий також як художник-карикатурист і поет (псевдоніми Велентій, Гайд, В-й). Микола Світальський (1884–1937) — геолог, академік ВУАН (з 1930), віце-президент АН УРСР (1935–37), директор інституту в 1934–37; з його ініціативи вперше застосовано глибинне алмазне буріння, розкрито потужну товщу кристалічних порід Українського щита; 1937 року незаконно заарештований і розстріляний, реабілітований 1957. Нині в будинку Інститут географії НАН України.
Павло Тутковський — геолог, академік УАН, засновник і перший директор Українського геологічного інституту та Національного геологічного музею, автор плану артезіанського постачання Києва.
Володимир Різниченко — геолог, академік ВУАН, директор інституту у 1930–32; також художник-карикатурист і поет.
Микола Світальський — геолог, академік ВУАН, віце-президент АН УРСР, директор інституту у 1934–37; розстріляний 1937, реабілітований.
І. Моссаковський — член правління Дворянського клубу, власник будинку на початку XX століття.
Звід пам’яток історії та культури України. Київ (pamyatky.kiev.ua): https://pamyatky.kiev.ua/streets/volodimirska/zhitloviy-budinok-1870-h-rr_-v-yakomu-mistivsya-ukrayinskiy-naukovo-doslidniy-geologichniy-institut-pratsyuvali-vidomi-vcheni-ist
Вікіпедія: Вікі любить пам’ятки/Київ