Присутствені місця наприкінці XVIII — на початку XIX століття містилися в дерев’яних корпусах на Подолі, потім на Микільській вулиці біля Провалля, а з 1809 року — у цегляному двоповерховому будинку в Липках (арх. А. Меленський). Генеральний план 1837 року передбачав перенесення губернських установ до Верхнього міста; нову споруду збудовано 1854–1857 за проєктом М. Іконникова, К. Скаржинського та І. Штрома між Софійським і Михайлівським монастирями. Будинок мав два поверхи на розвинутих підвалах, з підвищеними до трьох центральною та бічними частинами. 1900 двоповерхові частини надбудовано до трьох поверхів (Г. Антоновський), 1908–1909 над триповерховими частинами додано четвертий поверх (В. Безсмертний), а в 1987–1988 надбудова над східною частиною порушила симетрію. До комплексу кварталу належали також пожежне депо та триповерховий будинок міської поліції на Великій Житомирській (1897–1898, арх. О. Кривошеєв). У 1970–1980-х роках замкнено периметр кварталу добудовами у стилі первісних споруд.
Будинок цегляний, П-подібний у плані, з п’ятьма входами, у стилі пізнього класицизму за затвердженими 1845 року типовими проєктами присутствених місць для губернських міст, але значно переробленими; площинний ренесансний декор виконано в цеглі. Головним фасадом споруда звернена до бульвару на місці кріпосного валу (тепер Володимирський проїзд) і відіграла вирішальну роль у формуванні нового міського центру. 1876 частину приміщень реконструйовано для Окружного суду (М. Іконников).
У 1880–1902 тут працював історик Олександр Лазаревський (1834–1902): у 1880–1885 товариш голови Окружного суду, з 1885 член Київської судової палати; автор «Опису старої Малоросії» (1888–1902). Олександр Осипов, член окружного суду, очолював Київське товариство садівників. На початку XX століття членом суду був поет і журналіст П. Тулуб, батько письменниці З. Тулуб. Начальником відділення Казенної палати був Л. Рудченко, брат Панаса Мирного; тут юнаком переписувачем працював літератор Григорій Григор’єв (1898–1971). У будівельному відділенні Губернського правління працювали архітектори Г. Антоновський, М. Іконников та інженери В. Безсмертний, Ф. Гешвенд.
25 вересня — 30 жовтня 1913 в Київському окружному суді відбувся процес у справі Бейліса, якого за ініціативою місцевих чорносотенців звинувачували в ритуальному вбивстві Андрія Ющинського. Захист очолили найкращі адвокати імперії, а проти версії ритуального вбивства виступали лікарі й вчені; на засіданнях був присутній письменник Володимир Короленко. Тепер у будинку розміщуються різні адміністративні установи.