BRUK

Велика Васильківська, 19 — кінотеатр «Київ»

1952 · П. Жилицький, В. Онащенко, О. Тацій, В. Чуприна · радянський неокласицизм з елементами українського декоративного мистецтва

Кінотеатр «Київ» у повоєнний час був найбільшим в Україні, і будинок поводиться відповідно: фасад нагадує античний храм «в антах», тільки замість богів у тимпані — соняшники та виноградні грона. Український народний орнамент на неокласичному фронтоні — рішення несподіване й, треба визнати, симпатичне. Первісно фронтон увінчувала трифігурна скульптурна композиція та кутові акротерії з радянською символікою; вони не збереглися. Усередині — касовий вестибюль із парадними тримаршовими сходами, мала зала на 250 місць, а нагорі дві великі зали, «Червона» й «Блакитна», по 525 місць кожна, і двоярусне фойє з концертною залою та буфетом. Входи прикрашають литі ґрати й декоративні вази. Проект належить архітекторам П. Жилицькому, В. Онащенку, О. Тацію та В. Чуприні. Звід відзначає, що будівля гарно узгоджена з історичною забудовою центральної вулиці. Глядацькі зали другого поверху згодом реконструювали з облаштуванням амфітеатрів.

Відкрити на мапіРозкажи історію будинку

Історія

Кінотеатр «Київ» збудовано 1952 року; у Зводі його названо найбільшим у повоєнний час кінотеатром України. Автори проекту — архітектори П. Жилицький, В. Онащенко, О. Тацій та В. Чуприна. Будівля прямокутна в плані, тризальна, з глибокою лоджією входу на чоловому фасаді та ризалітом на тильному. Перекриття пласкі залізобетонні, складний бляшаний дах утворено з двосхилих і односхилих частин над приміщеннями різної висоти.

Об’ємно-планувальна структура симетрична відносно поздовжньої осі й чітко розмежовує функції: у передній частині — парадні приміщення, у середній — видовищні, вздовж бічних фасадів — комунікаційні (коридори та сходи), в тилу — кінопроекційні. На першому поверсі за лоджією містяться касовий вестибюль із парадними тримаршовими сходами, мала глядацька зала на 250 місць з окремим входом у фойє та службові приміщення. Другий поверх займають дві великі зали, «Червона» і «Блакитна», по 525 місць кожна, які прилягають до двоярусного фойє з антресоллю (там концертна зала й буфет). Евакуація передбачена через бічні коридори з широкими сходами.

Стиль — радянський неокласицизм з елементами українського декоративного мистецтва. Чоловий фасад симетричний, тридільний; виступна центральна частина нагадує фасад античного храму «в антах» і завершена трикутним фронтоном, бічні площини — балюстрадним парапетом. Трипрогінну лоджію оформлено великими прямокутними колонами й пілястрами стилізованого іонічного ордера; ризаліти, колони й пілястри оброблено дощаним рустом. Тимпан фронтону з картушем заповнено рослинним орнаментом із квітами соняшника та виноградним гроном, характерними для народного мистецтва. Фронтон первісно увінчувала трифігурна скульптурна композиція та кутові акротерії з радянською символікою (не збереглися). На фризі напис «Кінотеатр «Київ»». Арки входів прикрашено литими ґратами, їхні осі акцентують декоративні вази. Інтер’єри оздоблено в традиційних для 1950-х формах історизму: пілястри, пілони, ліплені карнизи й капітелі, штучний камінь у підлозі вестибюля, на парадних сходах і балюстрадах. Глядацькі зали другого поверху нещодавно реконструйовано з облаштуванням амфітеатрів.

Відомі люди

П. Жилицький, В. Онащенко, О. Тацій, В. Чуприна — архітектори, автори проекту кінотеатру.

Джерела

Звід пам’яток історії та культури України. Київ (pamyatky.kiev.ua): https://pamyatky.kiev.ua/streets/chervonoarmiyska/kinoteatr-kiyiv-1952

← Велика Васильківська, 18Велика Васильківська, 21 →