1901 року майно придбала дворянка М. Мікутіна. На місці старої дерев’яної забудови за її замовленням споруджено головний будинок і два флігелі за проєктом і під наглядом архітектора А.-Ф. Краусса. У середині 1960-х влаштовано водяне опалення. Головний будинок (№ 38) стоїть на червоній лінії забудови; первісно розрахований на 10 квартир. П’ятиповерховий, з мансардою, цегляний, Т-подібний у плані, з парадним і чорним входами та проїздом ліворуч від центрального входу. Оздоблений у стилі неоренесанс. Композиція фасаду центрально-осьова, ярусна; вікна прямокутні на першому—четвертому поверхах і з арковими перемичками на п’ятому. У центрі першого поверху — арковий портал з пілястрами коринфського ордера, на четвертому—п’ятому — групи колон і пілястр, які в нижній частині прикрашено канелюрами та драпіруванням. Завершення — фронтон у ренесансно-барокових формах, аттик і металевий парапет. В інтер’єрі збереглися ліплені плафони з рослинних елементів і профільовані карнизи та кілька кахляних груб.
Флігель № 38-б — чотириповерховий, неоренесансний, із центральним ризалітом, оформленим колонами коринфського ордера, рустом, ліпними гірляндами та підвіконними вставками. Флігель № 38-в — двоповерховий з мансардою, П-подібний, у цегляному стилі, зразок внутрішньосадибної забудови. Звід підкреслює історико-архітектурну й містобудівну цінність комплексу, який повністю зберіг структуру міської садиби початку XX століття. Тепер на першому поверсі головного будинку та флігеля № 38-б офіси.