Синагогу збудовано 1894–95 років. На той час влада забороняла зводити в Києві капітальні синагоги, тому Г.-Я. Розенберг офіційно отримав дозвіл на спорудження житлового особняка, а потім погодив з губернськими органами його пристосування під єврейський молитовний будинок. На початку XX ст. власником став його племінник, барон В. Гінцбург, зять цукрозаводчика Лазаря Бродського; він був почесним опікуном Фундуклеївської жіночої гімназії, почесним попечителем Другого київського комерційного училища, головою Київського відділення освітнього товариства. 1916 року його коштом реконструйовано інтер’єр, збільшено галереї другого ярусу для жінок (архітектор В. Риков). Будівля двоповерхова з підвалом, цегляна, тинькована, у плані видовжений прямокутник; належить до типу хоральних синагог з двосвітньою молитовною залою й галереєю. В архітектурі використано деталі історичних стилів, головно мавританського: центральний ризаліт з пілонами й нішами, арковий портал з доричними колонками, стрілчасті вікна другого поверху. Синагога діяла до 1929 року, потім тут був клуб кустарів Подолу; 1945 року вона відновила діяльність. 2001–03 років проведено реконструкцію (архітектори А. Острайхер, В. Хромченков та ін.): центральну вісь завершено банею, передбаченою первісним проєктом М. Гарденіна, прибудовано вестибюль, виконано вітражі (Є. Котляр, О. Котляр). З 1992 року при синагозі працює Київська міська єврейська громада, а в глибині садиби з 1960-х діє пекарня маци.
Щекавицька, 29 — синагога, що офіційно була особняком
Коли цю синагогу будували, тодішня влада забороняла зводити в Києві капітальні синагоги. Тож Г.-Я. Розенберг вчинив по-подільськи винахідливо: офіційно отримав дозвіл на житловий особняк, а потім погодив його пристосування під єврейський молитовний будинок. Вийшла хоральна синагога з двосвітньою залою та галереєю, оздоблена переважно мавританськими мотивами: пілони з нішами, арковий портал, стрілчасті ланцетоподібні вікна другого поверху. На початку XX ст. будинок перейшов до племінника Розенберга, барона В. Гінцбурга, зятя цукрозаводчика Лазаря Бродського, і 1916 року його коштом перебудували інтер’єр та збільшили жіночі галереї. Баня, передбачена ще первісним проєктом М. Гарденіна, з’явилася аж через століття, під час реконструкції 2001–03 років. Тоді ж художники Є. та О. Котляри створили вітражі з іудейськими символами й триптих «Єврейська сюїта». 1929 року синагогу закрили, 1945-го вона знову запрацювала. Досі в глибині садиби з 1960-х років печуть мацу.
Історія
Відомі люди
Г.-Я. Розенберг — замовник: отримав дозвіл на особняк і погодив його пристосування під молитовний будинок (1894–95). В. Гінцбург — барон, племінник Розенберга, власник будинку з початку XX ст.; почесний попечитель київських навчальних закладів, голова Київського відділення освітнього товариства, зять Лазаря Бродського; 1916 року оплатив реконструкцію інтер’єру. М. Гарденін — архітектор, автор первісного проєкту з банею. В. Риков — архітектор реконструкції інтер’єру 1916 року. А. Острайхер, В. Хромченков — архітектори реконструкції 2001–03 років. Є. Котляр, О. Котляр — художники, автори вітражів 2001–03 років.
Джерела
Звід пам’яток історії та культури України. Київ (pamyatky.kiev.ua): https://pamyatky.kiev.ua/streets/shchekavitska/sinagoga-kiyivskoyi-iudeyskoyi-gromadi-189495-200103