Звід у записі про будинок не описує архітектуру, а зосереджується на його мешканцях.
1907—09 року (з перервами, зокрема, у 1908 році виїздив на лікування до Італії) в будинку жив Борис Грінченко (1863—1910), письменник, фольклорист, мовознавець, публіцист, педагог, громадсько-політичний діяч. У цей період разом з іншими діячами київської Старої Громади працював над упорядкуванням і виданням «Словаря української мови» у чотирьох томах, надрукованого в Києві 1907—09. З 1906 року — редактор журналу «Нова громада», 1906—09 — голова Київської «Просвіти», член Українського наукового товариства, член-засновник Української радикальної партії (1905), автор програми УРДП. У березні 1907 року надіслав із цього будинку до Імператорської Санкт-Петербурзької академії наук, яка організовувала нараду з питань українського правопису, записку «До питання про правопис української мови», виклавши в ній історію виникнення й поширення «правопису Куліша-Желехівського» та конкретні зауваження щодо написання окремих слів.
На початку 1910-х років тут мешкав Микола Шехонін (1883—1972), архітектор. У ці роки за його проєктами споруджено житлові будинки на Паньківській, 8 (1909—14) та Саксаганського, 78 і 78-б (1911—12); брав участь у будівництві павільйонів Всеросійської виставки 1913 року в Києві.
У 1917—18 роках у квартирі № 13 проживав Костянтин Василенко (1877—1941), журналіст, громадсько-політичний діяч, рідний брат історика М. Василенка. З 1908 до 1918 року постійний співробітник, завідувач міжнародного відділу, а з 1910-го член редколегії та помічник редактора газети «Киевская мысль». З червня 1917 року член Малої Ради, з 8 серпня член Української Центральної Ради; з 12 вересня до 2 жовтня генеральний секретар праці. У січні 1918 року відійшов від політичної діяльності. 1922—23 року співробітник комісії звичаєвого права ВУАН. У липні 1923 року заарештований, засуджений до 10 років позбавлення волі; до 1929 року в’язень Лук’янівської тюрми, потім на засланні в Сибіру. 1938 року заарештований вдруге, у липні 1941-го розстріляний органами НКВС у Вінниці. Реабілітований 1991 року. Нині частина приміщень на першому поверсі використовується як офісно-торговельна.