BRUK

Саксаганського, 112а — садиба з амурами над входом

1898—1900 · історизм з елементами неоренесансу

Над головним входом цієї садиби розсілися амури: серед виноградних грон вони читають книжку й грають на сопілках — рідкісний випадок, коли над дверима хтось явно не нудьгує. Головний будинок 1898—1900 років чотириповерховий, з масками жінок і левів у замкових каменях вікон, колонами композитного ордера й напівциркульним фронтоном із гербом в овалі. Флігель 1900 року, п’ятикутний за формою ділянки, спорудив архітектор М. Гарденін; на п’ятому поверсі там були однокімнатні квартири, а в підвалі — дешеві. У січні 1918 року садибу пошкодили під час артилерійського обстрілу червоногвардійців. У 1930-х флігель, що став аварійним, обстежували архітектори М. Даміловський і О. Кобелєв, потім його капітально реконструювали. На арці проїзду зберігся картуш у лапах грифонів із датою будівництва (1900) і роком відновлення (1956). У 1910-х тут містилися школа співу й оперний клас М. Вронського та приватний жіночий навчальний заклад 1-го розряду О. Домонтович-Шипілло. А в квартирі № 22 мешкав Олександр Радціг, викладач КПІ, автор дисертації про теплообмін у циліндрах парових машин (1905), яку Звід називає першою вітчизняною працею з термодинаміки.

Відкрити на мапіРозкажи історію будинку

Історія

Садибу збудовано 1898—1900 років: головний будинок (№ 112-а) зводили під наглядом автора проєкту, флігель (№ 112-б, 1900) спорудив архітектор М. Гарденін. Головний будинок чотириповерховий з цокольним поверхом, цегляний, пофарбований, у плані прямокутний, оздоблений в історизмі з елементами неоренесансу. Композиція фасадів симетрична, на головній осі розташовано парадні й чорні сходи. Чоловий фасад тридільний: центр і флангові частини виділено накладними двоколонними портиками композитного ордера на рівні двох верхніх поверхів, між ними — балкони (первісні ґрати замінено). Перший поверх рустований, в оздобленні інших широко використано гіпсові деталі. У декорі — жіночі та лев’ячі маски в замкових каменях, орнамент «гротеск» у ризалітах, рослинний орнамент у підвіконнях. Будинок увінчує карниз із модульйонами, центральний ризаліт — напівциркульний фронтон з гербом в овалі. Лиштви центральних вікон складаються з пілястрів з орнаментом із монет. Над входом — рельєфний десюдепорт з амурами, що читають книжку й грають на сопілках серед виноградних грон. Бічні фасади — глухі брандмауери.

Інтер’єри також багато оздоблені: входи в три квартири зі сходових майданчиків оформлено порталами під фронтонами з жіночими масками, стіни вестибюля розбито на фільонки й увінчано рослинним фризом, проїзд має стелю з плафонами. Картуш над проїздом містить дату будівництва (1900) та рік відновлення (1956). Шпиль на завершенні центральної осі фасаду втрачено.

П’ятиповерховий флігель з цокольним напівповерхом має п’ятикутний план, зумовлений конфігурацією ділянки; його декор менш виразний, останній поверх з арковими вікнами завершено розірваним криволінійним фронтоном. На першому — четвертому поверхах було по три квартири (на три, чотири та п’ять кімнат), на п’ятому — однокімнатні за коридорною системою, у підвалі — дешеві. У січні 1918 року садибу пошкодили під час артилерійського обстрілу червоногвардійцями. У 1930-х флігель в аварійному стані обстежували архітектори М. Даміловський і О. Кобелєв, після чого його капітально реконструювали з переплануванням і зміцненням фундаментів; ремонти тривали й пізніше, зокрема 1956 року. Тил ділянки через значний перепад рельєфу укріплено цегляними підпірними стінами.

У 1910-х роках у садибі містилися школа співу й оперний клас М. Вронського та приватний жіночий навчальний заклад 1-го розряду О. Домонтович-Шипілло. Звід характеризує садибу як зразок житлової забудови кінця XIX століття в традиціях київської архітектури.

Відомі люди

Олександр Радціг (1869—1941) — учений у галузі теплоенергетики, декан механічного відділення Київського політехнічного інституту (1905—08); мешкав у квартирі № 22, викладав у КПІ (1898—1911), заснував і очолював лабораторію парових двигунів, захистив 1905 року дисертацію про теплообмін у циліндрах парових машин. М. Гарденін — архітектор флігеля. М. Даміловський і О. Кобелєв — архітектори, які в 1930-х обстежували аварійний флігель. М. Вронський — тримав у садибі школу співу й оперний клас у 1910-х. О. Домонтович-Шипілло — засновниця приватного жіночого навчального закладу, що містився тут у 1910-х.

Джерела

Звід пам’яток історії та культури України. Київ (pamyatky.kiev.ua): https://pamyatky.kiev.ua/streets/saksaganskogo/sadiba-18981900-v-yakiy-prozhivav-radtsig-o-o

← Саксаганського, 111Саксаганського, 113а →