Житловий багатоквартирний будинок кінця XIX — початку XX століття складається з двох прямокутних у плані секцій на нинішній вулиці Гетьмана Павла Скоропадського та однієї Т-подібної на вулиці Саксаганського. Перекриття пласкі, дах двосхилий з наріжною банькою, покриття бляшане. Оздоблений у цегляному стилі (лопатки, фільонки, аркатурні й зубчасті карнизи) з елементами ренесансно-барокової архітектури (аркові вікна, ліплений декор). Акцентами асиметричної ярусної побудови є наріжна частина, увінчана аттиком і півсферичною ребристою банею з маківкою, та вхідні розкріповки з тридільними аттиками, завершеними напівциркульними щипцями над центральними круглими отворами. Осі входів виділено високими арковими вікнами, що освітлюють сходові клітки. На п’ятому поверсі вікна аркові, на інших — прямокутні. Рельєфний рослинний декор (антревольти аркових вікон, різноманітні замкові камені) доповнено скульптурним: маскаронами з гірляндами у верхній частині лопаток (у розкріповках — лев’ячі маски) та голівками в обрамленні листя в замкових каменях вікон третього поверху. Ажурні металеві ґрати балконів з вигнутих назовні вертикальних прутків (частину балконів і всі ґрати) втрачено під час останнього капітального ремонту. Звід називає будинок характерним зразком житлової багатоквартирної забудови свого часу, що акцентує перехрестя двох вулиць.
У 1909—12 роках тут мешкав Володимир Ліндеман (1868—1933) — лікар, патофізіолог. Після закінчення Московського університету (1893) працював у ньому; з вересня 1901 року професор і завідувач кафедри загальної патології Київського університету (1901—18) та Київського медичного інституту (1920—22). Одночасно був директором Бактеріологічного інституту (1910—22), професором зоології медичного відділення Вищих жіночих курсів (з 1907), одним із організаторів Жіночого медичного інституту, створеного на їхній базі (1916), та секретарем Товариства для боротьби із заразними хворобами. Серед його учнів — відомі згодом лікарі й учені М. Вашетко, В. Виноградов, М. Нещадименко, С. Тимофєєв. Досліджував патологію кровообігу, патофізіологію нирок, питання спадковості та мінливості. Вперше у світі експериментально відтворив гломерулонефрит за допомогою нефроцитотоксичної сироватки. У 1910—11 опублікував «Підручник загальної патології» у двох томах, 1912 — «Короткий курс медичної зоології». Мешкав на цій вулиці також у садибі № 22 (1901—04) і № 89 (1907—09), на вулицях Антоновича, 14 (1904—07) та Леонтовича, 4 (з 1913). Нині в будинку — санітарно-епідеміологічна станція, районне територіальне медичне об’єднання, поліклініка № 2 Дитячої клінічної лікарні № 3, аптека й магазин.