Перший власник садиби — купець Т. Дегтерьов, на замовлення якого зведено магазин; пізніше нею володів М. Дегтерьов. Після його смерті 1898 року, за духовним заповітом, садиба з магазином (разом зі складом на Іллінській, 14) перейшла до трьох його найближчих службовців, які пропрацювали в нього близько 30 років: Я. Карп’єва, В. Куц-Тулубовського і А. Масленникова. Вони заснували товариство торгівлі залізними виробами, яке заступило фірму Дегтерьова. У магазині товариство продавало покрівельне, котельне й сортове залізо, залізні балки, толь, мідь, сталь, цинк, свинець, болти, гайки, цвяхи, посуд і ванни; магазин не змінював призначення впродовж усього існування. На початку XX століття до садиби входили також двоповерховий цегляний будинок на лінії вулиці і дерев’яний будинок на цегляному поверсі вздовж Андріївської (обидва не збереглися), а також сад з фруктових дерев і каштанів. Магазин (№ 16/5) збудовано 1821 року за кресленнями № 78 і № 79 для крамниць з альбому зразкових фасадів, затвердженого 1812 року. Первісно це було єдине високе торговельне приміщення без комор з дерев’яними балками, що спиралися на стіни і два цегляні стовпи. На початку XX століття його поділили на два поверхи; 1985 року будинок капітально відремонтовано. Будинок двоповерховий, цегляний, тинькований, з вальмовим дахом, оздоблений у стилі класицизму; вуличні фасади мають великі аркові вікна-вітрини (три на Сагайдачного і два на Андріївській), простінки прикрашено конховими нішками з фільонками. Звід вважає споруду унікальною пам’яткою торговельної архітектури першої чверті XIX століття. За переліком пам’яток крамницю датовано 1852 роком.
Петра Сагайдачного, 16/5 — залізна крамниця за зразковим фасадом
Цей двоповерховий будинок на розі з Андріївською — рідкісна річ: крамниця першої чверті XIX століття, яка, за Зводом, ніколи не змінювала свого призначення. Звели її 1821 року за кресленнями № 78 і № 79 для крамниць з альбому зразкових фасадів 1812 року. Тобто це типовий проєкт, що, попри поділ на два поверхи, зберіг зовнішній вигляд, близький до первісного. Спершу всередині був один високий торговий зал без комор, де дерев’яні балки стелі спиралися на стіни й два цегляні стовпи. На вулицю дивляться великі аркові вікна-вітрини, а простінки прикрашають маленькі ніші-конхи. Замовив крамницю купець Т. Дегтерьов, згодом нею володів М. Дегтерьов. Після його смерті 1898 року садиба за заповітом дісталася трьом службовцям, які працювали в нього близько тридцяти років: Я. Карп’єву, В. Куц-Тулубовському й А. Масленникову. Вони продавали тут покрівельне залізо, балки, цвяхи, болти, мідь і навіть ванни. Хороший приклад того, як подяка роботодавця може виглядати як ціла крамниця.
Історія
Відомі люди
Т. Дегтерьов — купець, перший власник садиби, замовник магазину. М. Дегтерьов — власник садиби до смерті 1898 року, заповів її своїм службовцям. Я. Карп’єв — службовець Дегтерьова, з 1898 року співвласник садиби й торговельного товариства. В. Куц-Тулубовський — службовець Дегтерьова, з 1898 року співвласник. А. Масленников — службовець Дегтерьова, з 1898 року співвласник.
Джерела
Звід пам’яток історії та культури України. Київ (pamyatky.kiev.ua): https://pamyatky.kiev.ua/streets/sagaydachnogo/sadiba-19-poch-20-st