Нижній Вал, 49 — доброчинне містечко Терещенків

Комплекс доброчинних закладів Ф. А. і Н. В. Терещенків. У лютому 1881 року за рішенням Київської міської думи відведено ділянку для нічліжного притулку для бідних мешканців міста. Триповерховий цегляний будинок, витягнутий углиб садиби й відсунутий від лінії вулиці, зведено 1881 року за проєктом архітектора В. Ніколаєва; симетричний фасад має щипець зі зрізаним верхом і подвійний аркатурний фриз. Притулок розраховували на 500 ліжок (456 у чоловічому і 44 у жіночому з дітьми відділеннях), але реальна кількість пожильців сягала 700. Під час Першої світової війни тут був військовий постій. Праворуч стоїть пологовий притулок, зведений 1889 року за проєктом військового інженера М. Фабриціуса: одноповерховий, з напівпідвалом, з курдонером, обнесеним цегляною огорожею з металевими ґратами. Головний вхід акцентовано двоколонним іонічним портиком і аттиком з баштою; планування коридорне, з круглою вітальнею в центрі. Притулок приймав близько 450 породіль на рік. У глибині садиби стоїть будинок безкоштовних квартир Н. Терещенко, зведений 1886 року за проєктом В. Ніколаєва; будинок мав 27 окремих кімнат для вдів з малими дітьми і спільну палату на 14 ліжок для самотніх старих жінок; щороку тут мешкало близько 170 осіб. На час укладання Зводу в садибі містилася фізіотерапевтична лікарня № 20, у колишньому нічліжному притулку телефонна станція.

Ф. А. і Н. В. Терещенки — меценати, чиїм ім’ям Звід називає комплекс доброчинних закладів; будинок безкоштовних квартир (1886) названо ім’ям Н. Терещенко. В. Ніколаєв — архітектор нічліжного притулку (1881) і будинку безкоштовних квартир (1886). М. Фабриціус — військовий інженер, автор пологового притулку (1889).