Садиба складається з п’яти споруд: чотириповерхового наріжного будинку, п’ятиповерхового об’єму на вулиці Нижній Вал, двох триповерхових молитовних будинків у глибині ділянки та двоповерхової кузні на подвір’ї. Забудова відбувалася у два етапи.
Перший етап — 1900 рік, за замовленням купця А. Терещенка, за проєктом архітектора І. Ніколаєва: чотириповерховий цегляний житловий будинок з підвалом, триповерховий флігель і двоповерхова цегляна кузня. Наріжний будинок Г-подібний у плані, багатосекційний, зі скошеним наріжжям; фасади членовано вертикально, оздоблено рустованими лопатками, керамічними вставками (серед них маскарони в замкових каменях другого поверху) та металевими ґратами балконів. На першому поверсі були торговельні приміщення, вище — квартири. У флігелі на першому поверсі й у підвалі містилися склади й крамниці, а на другому й третьому поверхах первісно діяла єврейська молитовня «Макарівська».
А. Терещенко був власником садиби 1899–1908. Його вдова у липні 1908 року продала її у спільне користування єврейським підприємцям А. Шварцу та Б. Бокшицькому. 1912 року вони здійснили другий етап: до наріжного будинку на червоній лінії прибудували п’ятиповерховий цегляний об’єм зі спареними напівциркульними вікнами на верхніх поверхах; перший поверх призначався під магазин, решта — під житло. Силует завершення пізніше спростили.
1912 року в глибині садиби з північного боку за проєктом архітектора І. Ганфа збудовано єврейський молитовний будинок: триповерховий, цегляний, з підвалом, прямокутний у плані, з гранчастими апсидами. Фасад у стилі модерн має великі вертикальні вікна та ліпний орнамент із зчеплених кілець (первісне завершення зрізано під час перебудов). Другий і третій поверхи утворювали спільний об’єм, поділений центральним сходовим прогоном на дві симетричні молитовні зали для двох громад: чоловіки молилися на другому поверсі, а на третьому були жіночі галереї. При східній стіні кожної зали містився «ковчег завіту». Перший поверх і підвал відводили під склади. У 1910-х роках будинком користувалися громади «Прикажчиків» і «Тальнівська» (прихильники цадика з містечка Тальне). У 1920-х роках його реквізували, пізніше перепланували, влаштувавши суцільне перекриття між другим і третім поверхами.
Садиба — досить рідкісний за збереженістю й типологічним розмаїттям комплекс. У колишніх молитовнях міститься профтехучилище; будинки на червоній лінії вулиці житлові, частину приміщень першого поверху займають крамниці й офіси.