Нижній Вал, 23 — купецька садиба, що майже не змінилася

До 1874 року всі будівлі садиби були дерев’яними. 1874 року на червоній лінії вулиці поставили поруч два двоповерхові цегляні будинки: на першій ділянці — за проєктом В. Прохорова і М. Беркутова, на другій — самого Прохорова. Первісно на першому поверсі містилися крамниці, на другому житло. 1898 року обидва будинки надбудовано на один поверх за проєктом архітектора С. Рикачова. Лівий будинок триповерховий, прямокутний у плані, з проїздом на подвір’я; композиція фасаду асиметрична, вікна другого поверху мають лиштви й слабо профільовані сандрики, третій поверх завершено фризом зубчастого мережива з цегли, пофарбованим у білий колір, перший поверх і проїзд оброблено рустом. Дворовий фасад зашито дерев’яними верандами. Правий будинок триповерховий, Т-подібний, з дворовим ризалітом, у якому розміщено чорний вхід; фасад вирізняється ритмом прямокутних вікон з лиштвами. Обидва будинки оформлено у цегляному стилі з елементами неоренесансу. За даними 1908 року двір був забудований господарсько-складськими спорудами; нинішня внутрішня забудова складається з кількох цегляних будинків на два, три й чотири поверхи, зведених 1910–16 років. Звід зараховує садибу до нечисленної групи купецьких садиб XIX — початку XX століття, що збереглися майже в первісному вигляді. У покажчику імен Зводу із садибою пов’язано родину Щербакових.

В. Прохоров — архітектор, автор обох будинків 1874 року (одного разом з М. Беркутовим). М. Беркутов — архітектор, співавтор одного з будинків 1874 року. С. Рикачов — архітектор, автор надбудови обох будинків 1898 року.