До споруди 1889 року добудували дворове крило, а наприкінці XIX — на початку XX століття звели наявний чотириповерховий цегляний пофарбований флігель прямокутного плану. У 1970–80-х роках усі споруди садиби, крім цього флігеля, знесли, а на їхньому місці звели відомчу будівлю. У флігелі містилися квартири № 5–8 (по одній на поверсі). За даними 1918 року, на четвертому поверсі в кв. № 5 жили відомі вчені.
У 1917–18 тут жив Леонід Білецький (1882–1955) — літературознавець, педагог, громадський діяч, випускник історико-філологічного факультету Київського університету (1913), член Історичного товариства Нестора-літописця, учасник Всеукраїнської учительської спілки (1917). Наприкінці 1917 року очолив педагогічний відділ Генерального секретаріату народної освіти УНР, а із заснуванням 1918 року державного українського університету в Кам’янці-Подільському був запрошений на кафедру української літератури. У 1920–23 викладав в Українському університеті у Львові, 1921 був деканом історико-філологічного факультету Народного університету в Ланцуті, в таборі інтернованих вояків УНР. З 1923 директор Українського високого педагогічного інституту, з 1933 професор Українського вільного університету в Празі, віце-президент Української вільної АН. Досліджував усну словесність, історію театру й літератури, творчість Котляревського, Лесі Українки, Огоновського, Олеся, Франка й Шевченка.
У 1918–41 жив Агатангел Кримський (1871–1942) — орієнталіст, славіст, історик української мови та літератури, фольклорист, перекладач, письменник, академік УАН з 1918 року. Закінчив 1889-го Колегію Павла Ґалаґана в Києві, навчався й працював у Москві, 1918 року переїхав до Києва. З 14 листопада 1918 — академік, 1918–28 — неодмінний секретар академії, з 1921 голова Історико-філологічного відділу, директор Інституту української наукової мови (нині Інститут мовознавства ім. Потебні), професор Київського університету (1918–21). Очолював наукові комісії й Кабінет арабо-іранської філології, брав участь у заснуванні Всенародної бібліотеки України (нині Національна бібліотека України імені Вернадського), Всеукраїнської наукової асоціації сходознавства, 1922 став головою Київського губернського комітету охорони пам’яток мистецтва й старовини та етнографічної комісії. Влітку 1930 року після справи Спілки визволення України його звільнили з усіх посад; майже три роки він був безробітним і жив у злиднях. У липні 1941-го вченого заарештували, вивезли до Кустаная (Казахстан), де він помер у в’язничній лікарні 25 січня 1942 року. Реабілітований 1957-го. У будинку зберігалася цінна збірка сходознавчих раритетів, доля якої досі невідома. Нині на першому поверсі офісні приміщення.