1879 року архітектор П. Спарро спорудив двоповерховий будинок у садибі колезького радника А. Кисіля. 1896 за проєктом архітектора М. Казанського зроблено дві прибудови, надбудовано верхні поверхи й зведено одноповерхові цегляні служби (не збереглися). У садибі містилися «Бюро землемірне, меліорації й креслень А. Лапинського» та винний магазин Е. Гронецького.
Триповерховий з цокольним поверхом і підвалом, цегляний, тинькований будинок складної, наближеної до П-подібної конфігурації, односекційний, з двома квартирами на поверсі та трьома сходовими клітками (парадною й двома чорними). Архітектура характерна для раннього етапу історизму, зі стриманим використанням стилізованих романо-готичних форм у цеглі. Будинок має два рівнозначні фасади; скошене наріжжя акцентовано балконами на консолях. Головний вхід виділено розкріповкою з великим вікном, фланкованим напівколонками, балконом на третьому поверсі та фронтоном із масивними зубцями; бічні об’єми підвищено мезонінами з трикутними фронтонами. Збереглися ковані ґрати вишуканого рисунка з ініціалом власника («К») і ажурні металеві консолі балконів. Втрачено деталі завершення й первісне оздоблення інтер’єрів.
Тепер у цокольному поверсі — дитячий клуб «Дозвілля», у підвалі — кафе.