У 1850-х садиба належала поміщику З. Головинському. З 1876 року нею володів бельгійський підданий К. Пастель; тут працювали мебльовані кімнати й готель «Англія», де в 1890-х — 1900-х зупинявся Михайло Коцюбинський.
У 1913 році правління Санкт-Петербурзького облікового і позичкового банку купило ділянку, стару забудову розібрали й поділили садибу: другу половину придбав Волзько-Камський банк (тепер № 10). Обидва будинки спроєктували П. Андреєв і Л. Бенуа (будувала київська контора Лева Гінзбурга, ліплення — М. Круль), тож вони мають спільний двір і схожий вигляд. У квітні 1916 року відділення банку переїхало в новий будинок. Перший поверх займав магазин АТ «Л. М. Еріксон і К°», фірма якого в 1914–1915 роках монтувала нову міську телефонну станцію.
У 1920-х тут працював Київський окружний кредитовий союз, до правління якого входив кооператор Дмитро Коліух, колишній міністр харчових справ УНР, заарештований 1931 року. У незалежній Україні будинок займали «Укрексімбанк», згодом банк «Хрещатик».