У першій половині XIX століття ділянкою на розі Трьохсвятительської володіли міщани Галкіни, згодом — керченський купець К. Хавалкін (Ховалкін). 1874 року купець Ф. Кейль звів тут триповерховий будинок за проєктом Р. Тустановського.
На замовлення І. Закса, сина відомого цукрозаводчика, у 1911–1912 роках постав семиповерховий прибутковий будинок. Він був новим для Києва типом висотної споруди: магазини внизу, великі квартири з ліфтом нагорі, пральня в мансарді, фасад облицьований гранітом на два поверхи. У 1918 році тут працювали цукрові товариства, страхова контора, відділення банку, тютюнові крамниці й аптека.
Згодом будинок згорів, і в 1927–1928 роках його відбудували. Тоді аттик прикрасив рельєф — репліка твору бельгійського скульптора Константена Меньє, перше в київській монументальній скульптурі зображення праці й робітника. Будинок заселили трести — «Тютюнтрест», «Спиртотрест», «Шкіртрест» та інші.