Прибутковий будинок звели 1883 року за проєктом Г. Шлейфера, 1899 року А.-Ф. Краусс надбудував його ще одним поверхом. Наприкінці XIX століття тут працював готель «Франкфурт». На початку XX століття в садибі діяла зуболікарська школа лікарів Головчинерів і Лур’є; 1919 року на її базі створили Київський одонтологічний інститут.
З листопада 1918 року в приміщенні школи працював Єврейський народний університет — перший вищий єврейський навчальний заклад на теренах колишньої імперії, з викладанням мовою ідиш. Його ректором був Мойше Зільберфарб, міністр з єврейських справ УНР. Університет закрила радянська влада наприкінці 1920 року.
У 1920-х тут містилося видавництво «Друкарь», яким керували Платон Балицький і шевченкознавець Павло Зайцев. Воно видало перший том творів Лесі Українки, «Антологію римської поезії» Зерова, збірки Тичини, а також журнал «Наше минуле» з обкладинкою Нарбута. У 1931 році тут працювало Центральне бюро Асоціації революційного мистецтва України, ідейним лідером якої був Михайло Бойчук.