Першим власником садиби був професор Київського університету М. Ващенко-Захарченко. На його замовлення 1873–1874 споруджено первісний об’єм будинку: два з половиною поверхи з боку вулиці й три з половиною з боку двору. 1874 у напівповерсі було п’ять кімнат, чотири кухні, коридори й комори; на першому й другому поверхах — по 13 кімнат; на другий поверх вело троє сходів, парадні — мармурові. У приміщеннях налічувалося 26 груб з межигірської цегли, до будинку проведено водогін, на ділянці зведено муровані служби, садиба мала огорожу з мурованою брамою.
1874 ділянку з забудовою придбала вдова гвардії полковника О. Демидова (за другим шлюбом Соколова), 1880 — купець М. Бубнов, після його смерті 1888 — сини А. та М. Бубнови; у квітні 1898 — відставний підполковник Г. Розенберг із дружиною, а після їхньої смерті в 1908 та 1910 — онук, капітан артилерійської бригади О. Лехт, що володів садибою до 1917. Наприкінці XIX століття надбудовано третій поверх. У 1918 власницею значилась О. Федорова; садибу націоналізовано, квартири перетворено на комунальні, 1939 будинок надбудовано четвертим поверхом, наприкінці 1980-х реконструйовано, у 2000-х додано мансардний поверх.
Головний будинок — чотириповерховий із мансардним і напівпідвальним поверхами, з готичними елементами у фасаді, високим трикутним фронтоном і стрілчастою фрамугою над входом; відображає ранній етап прибуткового житлового будівництва в Києві. Флігель № 42-б — двоповерховий Г-подібний, у цегляному стилі з елементами історизму, реконструйований у 1990-х.
У 1900–1910-х роках у садибі мешкав піаніст і композитор Володимир Пухальський (1848–1933), заслужений професор УСРР, директор Музичного училища Київського відділення Російського музичного товариства (1877–1913), один із засновників і перший директор Київської консерваторії, засновник фортепіанної школи; серед учнів — Володимир Горовиць. Автор опери «Валерія» (1923) та симфонії «В горах». У 1920-х у квартирі № 4 жив оперний співак Михайло Шуйський (1883–1952), соліст київської опери в 1923–1926, виконавець партій Остапа в «Тарасі Бульбі» Лисенка й Мазепи в однойменній опері. Тепер у частині приміщень — офіси.