Інститут шляхетних дівчат відкрили 1838 року; спершу він містився в будинку фельдмаршала Остен-Сакена на розі Інститутської і Шовковичної, а в середині 1840-х переїхав у новий будинок Вікентія Беретті, який завершив його син Олександр. У центральній напівротонді були католицька каплиця і православна церква. Тут навчалися доньки збіднілих поміщиків, з 1852 року — також почесних громадян і купців.
У 1865–1867, 1885 і 1893–1904 роках тут викладав музику Микола Лисенко; вихованками інституту були, зокрема, оперні співачки О. Долнер і Є. Єльчанінова, піаністка А. Тальберг. У 1878–1890 роках тут викладав краєзнавець М. Захарченко, автор книжки «Київ тепер і колись».
У 1934–1941 роках будинок займало управління НКВС. Тут допитували, катували й розстрілювали письменників Костя Буревія, Олексу Влизька, Григорія Косинку, Івана Крушельницького, Дмитра Фальківського, художника М. Івасюка; у 1935 році тут судили Бориса Антоненка-Давидовича, Миколу Куліша, Валер’яна Підмогильного, Євгена Плужника. Будинок частково зруйнували під час війни і відбудували в 1953–1958 роках з великою залою. 16 лютого 1992 року перед ним встановили пам’ятний знак жертвам сталінського режиму. Тепер тут Міжнародний центр культури і мистецтв.