Будинок стоїть поблизу ансамблю Іллінської церкви, у ряду забудови кварталу, упритул до сусіднього № 22. Архітектурні та планувальні особливості характерні для 1850–60-х років. Двоповерховий, цегляний, тинькований, з плоским дерев’яним перекриттям; дах вальмовий, критий залізом. У плані прямокутний, з двома невеликими однокамерними прибудовами по краях внутрішнього подвір’я. Широкий центральний проїзд ділить будинок на дві частини з анфіладно-коридорною системою внутрішнього планування. На другий поверх ведуть зовнішні одномаршові дерев’яні сходи, з’єднані з дерев’яною галереєю вздовж дворового фасаду.
Головний фасад побудовано за класицистичною симетричною схемою із застосуванням декору, властивого добі пізнього класицизму. Площина чітко поділяється на два яруси, кожен розчленований пілястрами спрощеного тосканського ордера на сім однакових прясел. Центральне прясло вміщує проїзд з лучковою перемичкою, над ним — спарені прорізи, звернені до балкона. Поодинокі прямокутні вікна й двері нижнього ярусу оздоблено лучковими сандриками, аркові прорізи другого поверху — прямими карнизними сандриками та нішками. Будинок — рідкісний зразок малоповерхового житла галерейного типу середини XIX століття, широко поширеного в забудові Подолу.