Будинок орієнтований уздовж траси вулиці, що існувала до перепланування Подолу на початку XIX століття, і позначений на планах Києва кінця XVIII століття. Він з великою садибою належав купцеві 1-ї гільдії, бургомістрові Київського магістрату І. Киселівському. Згідно з описом до пожежі 1811 року, стіни й стелі в усіх світлицях і в залі другого поверху були розписані фарбами, дах був тесовий. Після пожежі будинок неодноразово перебудовувався; 1886 року з боку двору його розширено добудовою додаткових приміщень з об’ємом сходової клітки, у середині XX століття він не раз переплановувався, на початку 1990-х його реставровано з відновленням первісного вигляду.
Двоповерховий з підвалом, цегляний, у плані прямокутний, з двоповерховою прибудовою на тильному фасаді, у якій розміщено сходову клітку й вхідний тамбур. Вальмовий дах з бляшаною покрівлею та трикутними слуховими вікнами; перекриття підвалу — цегляні склепіння, верхніх поверхів — пласкі дерев’яні. Збудований у стилі класицизм. Композиція тинькованих пофарбованих фасадів ярусна, рівномірно ритмічна, головного — симетрична відносно центральної осі. Рустований перший поверх відділяє від гладенького верхнього міжповерховий гурт та своєрідний фриз із прямокутних нішок; вікна другого поверху оформлено лиштвами, трикутними й горизонтальними сандриками, що чергуються на модульйонах. Унікальна пам’ятка є однією з ранніх цегляних житлових будівель Києва в стилі класицизм, зведених до періоду масового застосування затверджених зразкових проєктів 1809–1812. Тепер тут Подільська постійно діюча археологічна експедиція Інституту археології НАН України.