Будинок продовжує забудову, що формує Європейську площу. Споруджений 1960 року для Секції суспільних наук АН УРСР (нині НАН України) за проєктом архітекторів В. Ладного і З. Хлєбникової. Семиповерховий, у плані прямокутний, з коридорною системою; довжина фасаду — 107 м. На другому поверсі конференц-зала на 600 місць, амфітеатр якої виділяється півциліндричним об’ємом з боку подвір’я. Горизонтальний ритм однакових широких вікон головного фасаду контрастує з вертикальною композицією центрального входу у формі заглибленої ніші, з орнаментованим порталом і годинником.
Від 1960 року в будинку розмістилися інститути суспільних наук, переведені з бульвару Тараса Шевченка, 14: археології, держави і права, історії України, літератури ім. Т. Шевченка, мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Рильського, економіки, мовознавства ім. О. Потебні. Інститут економіки працював тут до 1977-го, археології — до 1975-го.
У різні роки працювали: археолог С. Бібіков, юрист В. Корецький (у 1961–1970 — член Міжнародного суду ООН), історики І. Гуржій, Ю. Кондуфор, Ф. Шевченко, літературознавці Є. Кирилюк, Л. Новиченко, Є. Шабліовський, М. Шамота, мовознавці І. Білодід та О. Мельничук, економісти П. Багрій і О. Короїд. На початку 1970-х в аспірантурі Інституту історії навчався правозахисник Михайло Мельник, член Української гельсінкської групи. Максим Рильський очолював інститут, що тепер носить його ім’я, у 1942–1963 роках; його кабінет був у правому крилі. У 1960-х в Інституті літератури працював критик Іван Світличний, а в аспірантурі навчався поет Василь Стус; обидва згодом зазнали репресій. 1984 року на фасаді встановили бронзову меморіальну дошку І. Білодіду (скульптор В. Борисенко, архітектор А. Чемерис).