Будинок зведено за проєктом арх. М. Казанського як прибутковий, власником був М. Ріхерт — господар цегельного й пивоварного заводів на Куренівці. Чотириповерховий, цегляний, із підвалом, прямокутний у плані й симетричний за композицією; декор стриманий. Центральну вісь з головним входом фланковано вертикальними акцентами з трикутними фронтонами й балконами зі збереженими візерунчастими металевими ґратами; другий–четвертий поверхи з’єднано лопатками з рельєфною цегляною кладкою; вікна четвертого поверху півциркульні, з архівольтами.
Київське художнє училище (КХУ), середній навчальний заклад, організоване 1901 року з ініціативи місцевих діячів мистецтва В. Менка, В. Ніколаєва, В. Орловського, М. Пимоненка, Х. Платонова, І. Селезньова, О. Троїцької-Гусєвої. У січні 1901 року відкрилися тимчасові класи живопису, малювання й креслення на Софійській, 14, восени — училище на Великій Житомирській, 29, а з вересня 1902 — у цьому будинку. Навчалися юнаки й дівчата всіх станів на живописному, скульптурному й архітектурному відділеннях. Першим директором обрали київського архітектора й громадського діяча В. Ніколаєва (1847–1911). До педради входили колишні викладачі Рисувальної школи М. Мурашка: Г. Дядченко, В. Менк (у 1918–20 директор), М. Пимоненко, Х. Платонов, І. Селезньов; викладали також О. Мурашко, І. Макушенко, Ф. Красицький, Ф. Кричевський (1914–17 директор), скульптори Ф. Балавенський та Еліо Сала, архітектори Е. Брадтман, І. Ніколаєв, В. Риков. Серед вихованців — О. Богомазов, М. Козик, А. Лентулов, О. Лозовський, А. Маневич, А. Петрицький, Є. Прибильська, О. Архипенко, І. Кавалерідзе, Н. Певзнер, К. Єлева, Й. Шпінель, а як вільні слухачі — О. Екстер та В. Меллер. 1920 року училище перетворили на Художньо-промислову школу, а в 1924–25 тут містився Київський художній інститут (перший ректор — Іван Врона). На початку XX століття в будинку мешкали музикант Д. Лобода, художник К. Монастирський, архітектор В. Листовничий та випускник КХУ О. Богомазов.
У 1917–18 роках працювала Друга українська гімназія імені Кирило-Мефодіївського братства, відкрита за постановою Тимчасового уряду від 8 серпня 1917: 241 учень, усі предмети українською. Директор — Г. Козленко; серед викладачів — М. Кравчук, М. Прохорова (донька Івана Карпенка-Карого), М. Рудницький, Г. Холодний; секретарем педради був Микола Зеров. 6 січня 1918 року майже всі учні сьомого й восьмого класів вирушили на захист української революції; у бою під Крутами загинули учні гімназії М. Ганкевич, В. Гнаткевич, Д. Кольченко, Г. Піпський, А. Соколовський, І. Сорокевич, Є. Тернавський. Нині в будинку педагогічний коледж.